День пам'яті Героїв Крут
День пам'яті Героїв Крут, який відзначається 29 січня, є особливим днем для вшанування молодих українських героїв, які загинули у битві під Крутами у 1918 році. Цей день нагадує нам про відвагу і самопожертву молодих українських студентів та гімназистів ,які стали на захист Української Народної Республіки. Битва під Крутами стала символом боротьби за незалежність і свободу . У цей день ми вшановуємо пам'ять загиблих героїв, їхній приклад надихає нас бути відданими своїй країні та готовими захищати .
Важливо пам'ятати тих, хто віддав своє життя заради майбутнього.
У Новаківській публічно-шкільній бібліотеці до вшанування пам'яті Героїв Крут була проведена година роздумів "Пам'ятай про Крути". Ніколи Україні не забути цих юних душ нескорений політ."
Неможливо осягнути всю глибину трагічності історії України. Останні 100 років були особливо насичені подіями, адже Українці виборювали волю в надзвичайно важких умовах: боротьба за незалежність в оточенні ворогів; втрата першої незалежності; дві Світові війни, в яких Україна була ареною цих війн; великий Голодомор, в якому втрачено десятки мільйонів життів українців... Україна втратила третину етнічних українських теренів як на сході, так і на заході. 100 років поспіль триває боротьба за волю й незалежність України. ХХ століття було надто кривавим для України. В ХХІ столітті війна триває і захисники нашої держави, як і під час визвольної боротьби у ХХ столітті, продовжують боронити її від одвічного ворога... Ціна Незалежності надто велика...
Бій під Крутами – одна з тих сторінок української історії, що привертають увагу суспільства.
Для українського народу бій під Крутами, який відбувся більше ніж 100 років назад, став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
Бій став успішною оборонною операцією, оскільки зупинив ворога на кілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу; незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії, ворогові протистояли молоді добровольці; сміливість та жертовність учасників бою зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут називають першими кіборгами.
Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.
П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.
28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… В загальному бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.
Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено.
Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.
„Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, – сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.
Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, – писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.
Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.
