День пам’яті жертв Голодоморів
На вшанування світлої памʼяті жертв голодомору в Україні 1932-1933 роках оголошується хвилина скорботи. Хай ця хвилина для нас стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги, увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.
Тож запалімо поминальні свічі, поставимо їх у кожному вікні. Хай у кожній оселі, у кожній родині старий і малий схилить голову перед памʼяттю невинно убієнних голодом - геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.
«Це - знак нашої памʼяті.
Це - святий вогник, який зігріє душі загиблих.
Це - світло очищення задля нашого майбутнього.
Ми живемо. Живе наш народ. Так буде завжди.
Памʼять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна.
Моторошний парадокс: вмирали на родючих чорноземах, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшеницею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм.
Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини.
Пекельні цифри та слова
У серце б'ють, неначе молот.
Немов прокляття ожива
Рік тридцять третій...
Голод... Голод...
